При виборі того або іншого методу фарбування з метою забезпечення мінімальної собівартості фарбувальних робіт необхідно зробити техніко-економічні розрахунки

Основними статтями собівартості є робоча сила й матеріали

Фарбування ручним методом (кистю), шпатлювання, шліфування по шпаклівці й по шару фарби, а також полірування являють собою трудомісткі операції

Застосування шліфувальних машинок дозволяє знижувати трудомісткість шліфування на 50-60% для поверхонь простої геометричної форми й на 30-40% для поверхонь складної форми. Ретельна підготовка поверхні дає можливість знижувати до мінімуму працезатрати на шпатлювання й шліфування. Процес же фарбування кистю витісняється новими прогресивними методами

При фарбуванні пневматичним розпиленням поверхонь простої конфігурації потрібно 0,3-1,0 чіл/хв на 1 м2, при фарбуванні ж поверхонь складної конфігурації - 1-2 чіл/хв на 1 м2.

При фарбуванні методами занурення, обливання, розпилення в електричнім полі, із застосуванням конвеєрів, робоча сила необхідна тільки для попередньої комплектовки виробів, установки їх на конвеєр і демонтажу

На обслуговування відповідних установок потрібні незначні працезатрати (нагляд за роботою, подача лакофарбових матеріалів, огляд устаткування й чищення.

Розділи